4 жовтня відзначають Всесвітній день тварин. Березнегуватська ЗОШ І-ІІ ступенів №2 також долучилася до цьої дати, провівши загальношкільну лінійку "Творімо добро"
Дата 4 жовтня вибрана не випадково. Це день католицького святого Франциска Ассизського, який вважається покровителем тварин. За переказами, святий міг спілкуватися з тваринами.
В Україні прийнято закон № 3447 «Про захист тварин від жорстокого поводження» згідно з яким за знущання над тваринами передбачено різні ступені покарання.
У всьому світі створено громадські організації борців за права тварин. Вони проводять акції, спрямовані на захист тварин від знущань та жорстокого ставлення.
- 25 червня, у світі відзначають Міжнародний день з собаками на роботі.
- 23 лютого - Міжнародний день стерилізації тварин
- 1 березня – Міжнародний день кота
- 16 серпня – Міжнародний день безпритульних тварин
- 4 жовтня, відзначається Всесвітній день тварин.
Він був запроваджений Міжнародним конгресом прихильників руху за захист природи, що проходив у Флоренції в 1931 році. Це рішення підтримали організації, створені з метою захисту тварин у різних країнах світу. ТВОРІМО ДОБРО!
В сучасному світі людина все далі відходить від природи. Спілкування з нею поступово заміщується соціальними мережами, комп’ютерними іграми, віртуальним світом. Дуже часто ми забуваємо, що поряд з нами живуть вірні друзі – тварини. Вони відданими очима дивляться на нас, очікуючи уваги і любові. Наші домашні улюбленці так багато роблять для нас: охороняють, дарують радість спілкування, а іноді навіть рятують життя, чекаючи від нас лише уваги. Вони для нас лише сторінка життя, а ми для них і є все життя.
Жорстокість — поняття моральне і правове — останнім часом привертає увагу не тільки правоохоронців, а й психологів. Ница духом, інтелектуально слабка людина в дитинстві самостверджується, знущаючись над тваринами. Поступово вона стає байдужою до чужого болю, безжалісною до чужих страждань. Більшість правопорушників починали свій злочинний шлях з вбивства тварин. Тому, дуже важливо з дитинства плекати любов до тварин, повагу до іншого життя. Людина відповідає за приручених тварин. Кожна покинута тварина на совісті свого господаря. Жорстокість до тварин в дитинстві може перерости у жорстокість до людей.
Любові, співчуттю, милосердю людина також вчиться в дитинстві. З любов'ю до тварин в її душу приходить повага до іншого життя, неприйняття насильства.
Люди бувають дуже жорстокі, але завжди є милосердні, співчутливі люди з добрим серцем і їх значно більше.
4 учень: Коти – це примхливі тварини, які живуть поряд з людьми багато століть. Вони створюють затишок своєю присутністю, знімають стрес і навіть лікують своїх господарів, лягаючи на їхні хворі місця. Як приємно, коли на колінах засинає теплий пухнастий котик і в його мурчанні ніби розчиняються проблеми та стреси. Коти не такі вірні та віддані господарям як собаки, але і вони іноді проявляють дива мужності. Відданість домашнього улюбленця треба заслужити любов`ю, піклуванням, дбайливим ставленням.
5 учень: В місті Лебедин Сумської області ангорський кіт Тимофій врятував родину від пожежі. Відчувши запах диму, він застрибнув в ліжко господаря, почав нявчати та вчепився йому у волосся. Господар прокинувся та викликав пожежних. Четверо членів родини були врятовані. За виявлену мужність кота було нагороджено медаллю та ящиком рибних консервів.
6 учень: Одного разу вночі англійська родина підібрала кота,що замерзав на їхньому ганку. Кіт одужав і залишився жити в будинку. Він отримав імя Слоулі Кет ( Неквапливий Кіт). Одного разу, кіт не повернувся з прогулянки. Занепокоєні господарі пішли його шукати. На дворі було дуже холодно. Шукали Слоулі всю ніч, а вранці побачили біля будинку старий мішок, з якого виліз кіт, подивився на господарів та знову заліз в мішок. В мішку виявили крихітного хлопчика, якого кіт грів своїм тілом всю ніч. У шпиталі дитину врятували.
7 учень: У Великобританії кішки знаходяться на службі Британському музеї з моменту заснування. Вони охороняють колекції музею від гризунів. Коти носять уніформу та отримують заробітну платню.
В резиденції британських прем'єрів постійно знаходиться на службі кіт. Останній кіт на Даунінг – стріт, 10 – це кіт Хамфрі. Традиція утримувати в штаті урядової резиденції пухнастих мишоловів нараховує століття.
Хіба мають ціну вірність і любов, золоте собаче серце і справжня відданість до останньої краплини крові? Ставлення собаки до людини бесцінне. Сотнями років собака охороняв свого господаря та його родину. Вірою і правдою служив людині, був їй другом, помічником, захисником, жив пліч о пліч поряд з господарем, розділяючи його радість і біль. А в хвилини небезпеки між людиною і смертю стояв до останнього подиху її собака. Собака – це єдина істота, яка любить нас, людей, більше, ніж себе.
Собача вірність викликає у людей повагу та захоплення. Багатьом вірним псам поставлені пам'ятники. Пам'ятник собаці — це найменше, чим людина може віддячити своїм друзям, це вдячність, застигла в камені.
Пам'ятники собакам, що на протязі багатьох років чекали своїх загиблих господарів встановлені в багатьох містах і країнах світу.
8 учень: Весь світ обійшла історія японського собаки Хатіко. Маленьке цуценятко подарував професору Токійського університету Хідесабуро Уено його колишній учень, власник ферми. У професора уже було сім собак, тому новий песик отримав ім'я Хаті (вісім), або ласкаве - Хатіко. Кожного дня Хатіко проводжав професора на станцію, потім вертався додому, а о 15 годині знову повертався, щоб зустріти господаря з роботи. Але 21 травня 1925 року сталася біда. Під час занять у професора стався інфаркт і він помер. Хатіко марно чекав на пероні свого господаря. З того часу довгих дев'ять років Хатіко приходив на станцію кожного дня о 15 годині та пильно вдивлявся в натовп, що виходив з поїзда, шукаючи поглядом професора. А коли Хатіко помер, в Японії оголосили траур, а згодом, собаці поставили два пам'ятника: біля будинку та на пероні станції Самбуї. До цього місця часто приходять закохані. Для них воно є символом справжньої вірності.
9 учень:
11 березня 2011 року під час жахливого цунамі постраждали не тільки люди, а й тварини. Весь світ облетіло відео про двох собак. Песик не кидав пораненого друга. Він гавкав, гукав людей на допомогу. Рятувальники витягли пораненого собаку з – під завалу і відправили до ветеринарної клініки, а його друга відвезли до притулку. В 1782 році мешканці Едінбургу спільними зусиллями поставили пам’ятник скай – терєру Боббі . Боббі прийшов на кладовище під час похорону за тілом господаря. Протягом 14 років жив на могилі свого хазяїна: бідного старого пастуха. Пса годували усім містечком, а коли Боббі помер від старості, його поховали біля господаря та поставили йому пам’ятник з написом «Найвідданішому собаці».
7 учень: Усій Росії стала відома історія собаки Вірного. В 1995 році на об’їзному шосе міста Тольятті сталася жахлива аварія. Від зіткнення з вантажівкою вщент розбилося авто з молодим подружжям. В аварії вижив лише пес, який сім років не залишав місце аварії, чекаючи своїх господарів. Ніщо не могло змусити його покинути місце, де він в останнє бачив дорогих собачому серцю людей. Коли він помер, мешканці міста встановили йому пам’ятник на тому самому місці, де він ніс свою семирічну варту. Тепер, водії, які їдуть повз бронзового пса, кожного разу думають про відданість та любов, на яку не завжди здатні, навіть люди.
8 учень: В Україні також є пам'ятник собакам. В липні 1941 року в Черкаській області відбувся запеклий бій між фашистами та бійцями окремої коломийської прикордонної комендатури. 500 прикордонників та 150 їхніх службових собак вступили в нерівний бій і полягли смертю хоробрих. Собаки разом з солдатами знищили сотні фашистів. А коли загинули їхні господарі, віддані тварини полягали біля мертвих тіл прикордонників і нікого не підпускали до них, поки не загинули. Мешканці села, біля якого відбулася битва, дбайливо поховали солдат разом з їхніми четвероногими друзями. Пам`ятник на місці подвигу закликає зупинитись та вклонитись могилі героїв – людей і собак. Вірну службу собак шанували під час Параду Перемоги в червні 1945 року. Собаки пройшли Червоною площею поруч із своїми вожатими з міношукачами. І на цьому історичному урочистому заході вони були по праву.
Вчитель: Похмурий альпійський перевал Великий Сен – Бернар. З Х століття через нього проходив досить жвавий і небезпечний шлях між Італією та Швейцарією. Серед скель розташувався старовинний монастир Святого Бернара. Взимку ченці монастиря постійно рятували з – під снігових заносів та лавин подорожніх, що йшли через перевал. Собі на допомогу вони вивели породу великих собак – сенбернарів. Сенбернари - це спокійні, дужі, великі собаки з потужним інстинктом рятівника. Їхні сильні лапи і чудовий нюх допомагають знаходити і рятувати людей. Собак привчали знаходити людину, викопувати її з – під снігу, облизувати їй обличчя та руки, приводячи до тями і супроводжувати в монастир. Самим відомим сенбернаром – рятівником був Баррі. Цей пес врятував життя 40 подорожнім, що потрапили в біду. За легендою, 41 людина вбила його, прийнявши за вовка. Але є інша версія, за якою пес не помер, а одужав і прожив ще декілька років. Він помер в питомнику в досить поважному віці. Найяскравішим був порятунок маленької дитини, яку Баррі знайшов на краю прірви. Вона була настільки виснажена, що не змогла йти за псом, а лише змогла обійняти Баррі за шию та залізти йому на спину. Пес приніс дівчинку в монастир на спині. Цей епізод зображено на пам’ятнику, встановленому Баррі на паризькому цвинтарі для тварин. З тих часів одну собаку в монастирі Св. Бернара обов’язково звуть Баррі на честь героя – рятівника.
В наші часи сенбернарів вже майже не використовують для пошукових робіт. Їх замінили більш легкі німецькі вівчарки. Але, коли над Альпами вирує негода, могутній інстинкт рятівника, вироблений століттями, не дає спокою розумним тваринам. Вони прагнуть вирватись із своїх вольєрів та долаючи сніг і вітер, кинутись на допомогу людям, рятуючи їм життя.
Багато історій відданості та вірного служіння людям пов’язано з їздовими собаками. Найбільш відома історія Балто. Взимку 1925 року в місті Ном на Алясці вирувала епідемія дифтерії. Їздовий пес Балто сам привів упряжку з вантажем дифтерійного антитоксину та непритомним погоничем в місто, врятувавши сотні дітей від смерті.
Дорогі діти! Ніколи не кидайте на життєвій дорозі своїх друзів і пам’ятайте: ми назавжди відповідаємо за тих, кого приручили. ТВОРІМО ДОБРО!
|